Коли місяць чи півтора назад ми з дружиною сиділи на поганеньких „Фрикадельках” (мультфільм про божевільного і водночас геніального науковця), а перед показом, закономірно, крутили рекламу фільмів, які транслюватимуться найближчим часом – я вже знав, що піду на „Аватар”. Так само, як знав, що дивитимусь цей фільм тільки у IMAX!

Але тоді основною мотивацією було ім’я режисера. А очікування зводилися до „дуже якісного і насиченого супер-спецефектами фантастичного фільму від Джеймса Камерона”. При цьому, уява малювала щось середнє між „Термінатором” та „Чужими”, що по суті мало б нагадувати „Хижака” (через це, до речі, на фільм не пішла моя дружина. Вона недолюблює термінатороподібну фантастику). Але я все-рівно пішов би! Якщо не заради сюжету – то хоча б заради спецефектів і неймовірно красивого аймаксівського 3D (а „Аватар” знімався у спеціальному IMAX-форматі – отже 3D обіцяло бути видатним. Забігаючи наперед, скажу, що так воно і виявилося).

Квитки були куплені майже за місяць до прем’єри (на другий чи третій день після того, як було відкрито їх продаж). І вже тоді взяти хороші місця на прем’єрний день було неможливо. А оскільки для мене розміщення в залі має більше значення, ніж час перегляду (ну дійсно, яка різниця – трьома днями раніше чи пізніше – фільм же йтиме довго) – то було взято квитки на одні з найкращих місць на вівторок (22 грудня).

Постараюся не переказувати тут сюжет фільму – все-таки комусь його ще дивитися. Скажу лишень, що „Аватар” перевершив мої очікування у декілька разів. Відверто кажучи, не можу пригадати жодного фільму, який би залишив по собі настільки ж сильні враження.
Перш за все – це світ, який вдалося створити режисерові. Я дуже помилявся, коли очікував побачити тут типологію „Чужих” чи „Термінатора”. Це не фільм жахів і навіть не фантастика, у її традиційному значенні. Це, радше – фентезі, чи навіть – справжня казка. Недолугі на перший погляд сині істоти (мешканці планети Пандора) вже через 15-20 хвилин після знайомства з ними видаються настільки природніми і настільки милими, що сам зненацька починаєш закохуватися у головну героїню фільму (якщо ви побачите її тільки на скріншоті – то навряд чи зрозумієте мене). А наприкінці фільму щиро хочеться, щоб Наві до останньої волосинки стерли зі своєї планети вірусну хворобу під назвою „людина”. Хоча, якщо вже на те пішло – режисер робить все можливе, щоб показати расу гуманоїдів Наві більш „людяною”, ніж, власне, самих людей, які прийшли на Пандору заради надкоштовних ресурсів.

Не знаю, скільки разів я ще переглядатиму цей фільм, але точно знаю – що куплю ліцензійну DVD-версію, як тільки вона з’явиться. А всім, хто ще не бачив „Аватара” – раджу поспішити. І якщо є можливість – ідіть саме до IMAX. Від такого фільму потрібно брати максимум, на що він здатний. Є підозра, що саме так виглядатиме вся фантастика через 2-3 роки. Але поки-що маємо тільки один фільм „із майбутнього” – це „Аватар” Джеймса Камерона. Навряд чи ви собі пробачите, якщо подивитесь екранку цього фільму вдома!

За матеріалами http://jarofed.com